цементований

-а, -е, спец.

1) Дієприкм. пас. мин. ч. до цементувати. || цементо́вано, безос. присудк. сл.

2) у знач. прикм. Підданий цементації. Цементована сталь.

3) у знач. прикм. Покритий, скріплений цементом.